Вербна неділя! В'їзд до столиці
Господа нашого Спаса-Христа!
Дуже давненько, в першому віці
Ця розвивалась картина проста.
Цар всіх царів, а в'їжджав на ослиці!
Давши ознаку,-Він цар бідняків!
Царство віднині і в вічному віці
Буде на небі для всіх батраків,
Нищих, знедолених владою ймущих,
Сиріт та вдів, бідняків та калік,
Хто лиш добром відповість людям злющим,
Ввійде з Ісусом на небо навік.
Радість велика людей наповняла,
Лиш метушились багаті й царі.
Пальмові віти й одежу там слали;
Гомін великий стояв на горі.
Так ще нікого з царів не стрічали!
В Єрусалимі незвичний тріумф!
Очі ж у Господа повні печалі,-
Бачив, що з містом наробить злий дух.
* * *
Свято велике є -Вербна неділя!
Тільки при чому тут, люди, верба?
Вам лиш би повід для п'янки, весілля?
З «змієм зеленим» побільше юрба?
Слово Господнє геть сплюндрували.
Дух сатани став найкращий ваш друг!
До Бога зверніться! Він зніме кандали;
Очі відкриє й відкриє вам слух;
Будете бачить, як в вербну неділю,
Бачив майбутнє Господь наш Ісус!
Зникне із серця хибне весілля,
Прийде взаміну Спасителя груз;
Щастя спасіння вас не покине,
Бо незалежно від цього життя,
Дух ваш на небо, до Бога полине,
Звідки не буде уже вороття!
Квітень 2009р.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 5465 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
