* * *
Нас несомненно возвысят,
В страшный не бросят проем,
Эти часы жизни,
Что Господу мы отдаем.
* * *
Есть ли рай, и есть ли ад —
Мы узнаем, говорят.
* * *
Изощренный ум наш лих,
Оправданий ищет сих,
Что и злых создал Всевышний,
И терпеть должны мы их:
Ляпнуть может из засад
Это нам Альфонс де Сад.
* * *
Небо в том не виновато,
Что мозги у нас как вата.
* * *
Очень уж хотелось многим
От корыта сразу в боги;
Гласу разума не внемля
Переделать жизнь и землю.
От таких-то вот богов
Дожидайся батогов.
* * *
Если плоть души владыка, —
Плотоядие в обыко.
* * *
Крепка логическая нить,
В ней смысл не пустует:
На деньги можно все купить…
Продав себя вчистую.
* * *
Давно пора угомониться,
Не бегать за шальной мечтой.
Вон куст крушины в пруд глядится
В своей одежде золотой.
И пусть куда-то нас все гонит
Неугомонно суета;
Не все на свете грусть и горе,
Есть радость дней и красота.
* * *
Нелегко прощать того,
Кто не значит ничего.
А того, кого ты любишь
Целиком простишь всего.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
