Он говорил всё,… спорил,… убеждал
Доказывал, … ну а старик молчал.
Так и ушёл ни с чем – дед, словом не обидел
Только сказал: - Мы его больше не увидим.
Я слишком глуп - учёный заключил
И не способен принять вызов - он решил
И следует, что верен был расчёт
Так, он пойдёт, куда ни будь ещё.
- Это, что – средство? Это помогает
Избавиться от тех, кто «много знает»?
Спросил внучок… и сам заулыбался
- Дед, поздравляю, опыт твой удался.
- Это не средство – способ помогает
Дать человеку то, что он желает.
Он хочет с кем то спорить, убеждать
А я отказываюсь… это ему дать.
Это заставит его... внучек ты мой милый
Искать другого... с ещё большим пылом.
В конце концов, найдет, кого ни будь
Как он, любителя, язык свой развернуть.
Как бы то ни было, поможем продавцу
И покупателю, сойтись лицом к лицу.
Коль он не может взять, что предлагают
Пусть найдёт то, чего действительно желает!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
