Ради хлеба не теряй свободы,
Ради денег совесть не теряй.
Дорожи фамильной честью рода
И детей своих благословляй.
Не меняй любимую улыбку,
На оскал пошарпоной души.
Не меняй ошибку на ошибку
И сойти с маршрута не спеши.
Пусть невзгоды мутной пеленою,
Затуманят чистое стекло.
Но ты был и будешь сам собою,
С верой в то, что прошлое прошло.
С верой в то, что прошлое упало
Позади, как тень грядущих благ.
И не нужно всё решать сначала,
Кто есть друг, кто брат, а кто и враг.
Будь добрее, чище и смелее –
Не ищи смазливого лица.
Пусть один другого красивее,
Но Господь наш смотрит на сердца
.
Ты прости нас Боже и построже,
Спрашивай за праздные слова.
И не важно, кто из нас моложе –
Ведь у всех единая Глава.
Пусть в закат уходят дни и встречи,
Не грусти и уст не оскверняй.
Дорожи фамильной честью рода
И детей своих благословляй.
Леонид Лосев,
Тында. Россия.
Леонид Лосев родился в городе Благовещенске.Большую часть жизни провёл в местах лишения свободы.Употреблял вино и наркотики.В 1993 году, отбывая наказание в колонии строгого режима,встретился с людьми проповедовавшими "Евангелие"Эта встреча в корне изменила его образ жизни, определив его дальнейшую судьбу. Вера в искупительную жертву Христа , помогла ему исцелиться от туберкулёза и, что самое замечательное, он получил от Господа дар писать стихи.Являясь членом "Церкви Евангельских Христиан", организовывает и проводит авторские встречи, направленные на проповедь "Евангелия".Издано два сборника стихов "Я расскажу тебе о Боге","Я вывел формулу любви" e-mail автора:llosev46@mail.ru
Прочитано 8530 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
